Історія годинника вкотре доводить, що виробник за бажання може змінити погляди на функції своїх товарів. З моменту створення першого годинного механізму годинник мав складний набір ролей. Спочатку це був прилад для вимірювання часу, а згодом годинник перетворився з інструменту науки і техніки на елемент соціалізації, дозволив безлічі людей синхронізувати свої дії.
Саме з цією метою було створено баштовий годинник – невід’ємний атрибут багатьох середньовічних міст.
Годинник ще кілька століть тому став вважатися складною, рідкісною, дорогою річчю, яка символізувала достаток і статус свого власника. З роками нічого не змінилося, сьогодні важливість естетичної цінності годинника переоцінити вкрай складно – вони чудово прикрашають як людину, так і приміщення.
Вважається, що до другої половини 20 століття приладова роль годинника була основною. Розвиток годинникової індустрії проходило в кілька етапів, перший з яких (до 1920-х років) вважається етапом пошуку нових рішень та технологій, впровадження яких дозволяло урізноманітнити моделі та зробити годинник привабливим для покупця. До середини 20 століття вже було винайдено чи не всі сучасні ускладнення та технічні прийоми, які і сьогодні відображає каталог годинників.
Кілька століть тому покупці годинника керувалися при виборі такими факторами, як новизна технологічних рішень і характеристики хронометрів. Враховуючи той факт, що багато моделей не могли похвалитися високою точністю, виробники робили ставку на зовнішнє оформлення, намагаючись залучити клієнтів оригінальним дизайном та оформленням. Згодом годинник став доступний абсолютно кожному, завдяки тому, що американська компанія Ingersoll, а за нею й інші фірми, змогли налагодити випуск моделей вартістю не більше 5 доларів.
До середини минулого століття практично все, що можна було винайти, було винайдено. Удосконалювати щось стало майже неможливо, а навіть найменш значуще поліпшення призводило до значного зростання витрат на виробництво та розробку технологій. Нарешті, в 1969 році японська фірма Seiko вперше виставила на продаж кварцовий годинник, що став проривом. Вони були набагато точнішими і мали більшу автономність у порівнянні з механічними моделями.
Кварцовий годинник став поступово витісняти механічний з ринку, проте до 1980 року досяг свого апогею і розробки кварцових моделей. В індустрії настала деяка криза, вихід з якої розробники годинника шукають аж до сьогодні.
Сьогодні варто відзначити практично синхронне зростання середньої вартості годинника та забезпеченості аксесуарами. Кількість годин в однієї людини значно перевищує середні показники за 90-ми роками минулого століття. На сучасному ринку максимальні рівні продажів демонструють китайські бренди (близько 660 мільйонів годин на рік), на другому місці розташувався Гонконг (близько 354 мільйони), Швейцарія лише третя (29 мільйонів штук).