Визначити справжність срібла може лише фахівець. Тому багато любителів антикваріату дуже дивуються, коли професіонал позначає дійсну цінність представленого предмета.

Як визначається справжність срібної речі

Перша умова. Необхідно ретельно вивчити предмет. Багато даних видаються тавром. Можна порівняти з наведеним позначенням:

  • стиль;
  • поверхня;
  • оформлення.

Вони мають збігатися. Якщо ж вдасться виявити невідповідність, потрібно розібратися, чому вона виявилася. Варіантів декілька.

  1. Річ перероблялася.
  2. Проводилася реставрація.
  3. Це ретельно виконана підробка.

Оригінал може перероблятися, проте це вже вважатиметься втручанням у авторську роботу. Ціна такого виробу найчастіше знижується дуже суттєво.

Друга умова. Любителю старовини бажано навчитися виявляти пивні кухлі, які колись вдало перетворювалися на глеки, коли до них монтувався приставний носик. Також потрібно уважніше розглядати старовинні срібні вироби із вторинним декором. Такі “фокуси” часто робилися у Вікторіанську епоху.

Первинне гравіювання зачищалося, потім наносилося нове. В результаті срібна річ ставала вже такою тонкою, що гнулась навіть при легкому дотику. Тоді ж кволі ділянки зашпаровувалися пластинками або шматочками срібла. Особливо ненадійні елементи вирізувались та замінювалися новими, а шви маскувались гравіюванням.

Виявити порушення цілісності виробу дуже просто: достатньо подихати на підозрілу зону. Істина відразу ж відкриється, і навіть ідеальне полірування не здатне приховати краї вставки.

Третя умова. Встановлюється справжність саме тавра. Адже підробити тавро набагато простіше, ніж річ. Якщо тавро виготовлялося зі сталі, воно справжнє; якщо з м’якого металу – фальшивка. Так що відбиток підробленого тавра завжди виявляється більш розмитим.

Четверта умова. Увага звертається на розташування клейм. Потрібно враховувати рік випуску речі, оскільки розташування тавра могло змінитися. Якщо тавро розташоване правильно – це ще одна ознака справжності антикварного виробу.

Але ж і шахраям відомі зазначені правила, тому потрібно зберігати пильність. Вони використовують набір оригінальних тавр, взятих з невеликого виробу (наприклад, з ложки). Далі це тавро припаюють на габаритнішу річ, підвищуючи її цінність.

Запідозрити, що тавро фальшиве, у цьому випадку нескладно. Такі таври:

  • накопичуються в одній зоні;
  • вони явно припаяні.

На які особливості тавра потрібно звертати увагу

Є відмінності між штемпелем та тавром. Термін придатності тавра встановлюється пробірними установами. Термін спливає – тавро утилізують (списують). І згодом відбиток тавра також втрачає початкові контури, руйнується, стирається.

Можна запідозрити підробку, якщо порівняти ступінь зносу тавра та предмета. Тавро зношується, при цьому зберігаються:

  • композиція малюнка;
  • всі пропорції.

Оглядаючи тавро швидко, можна припустити, що срібний виріб – справжній антикваріат, хоча відбиток підроблений. Фальшивка може мати зовнішню схожість зі справжнім тавром, але за більш детальному вивченні неодмінно вдасться виявити відмінності. Можуть виявитися спотвореними позиції елементів тавра (оригінал виглядає трохи інакше), або воно нанесене в недозволеному місці.

Точні дані можуть подати спектральний аналіз. У такий спосіб визначаються і склад ювелірного сплаву, і присутні домішки. Так виявляється справжність антикваріату, адже у різні часи склад домішок відрізнявся.

А відбиток пробірного тавра за допомогою звичайної лупи розглядати марно, тут буде потрібний оптичний мікроскоп.

Які методики не доступні аферистам

Справжні пробірні клейма, як і грошові купюри, мають елементи захисту. Вони виявляються під час розгляду тавра в електронний мікроскоп. Інформація засекречена державою та вказується у первинній техдокументації. Так що крім мікроскопа потрібно ще й володіти відомостями з вихідного коду.

Клейма іменні (іменники)

Пробірними їх не називають, адже на іменних клеймах відсутня проба дорогоцінного металу. Ювелірні фірми, приватні ювеліри мають право зареєструвати іменники, звернувшись до пробірної установи. Ці тавра виявляються затребуваними для вказівки виробника на фірмовій речі. Іменник створюється і безпосередньо майстром-ювеліром, і якщо отримане таке замовлення, то пробірною установою.

Згодом тавро зношується, спливає дозвіл на його використання. Тоді воно списується. Займатися списанням належить ювелірній фірмі, приватному ювеліру. Можна припустити, що старовинні іменні пуансони чекають на чорному ринку своїх нових власників. Історичними таврами формуються відбитки навіть на сучасних підробках – новоробах. Виготовлення таких підробок вважається шахрайською дією.

Потрібно оглядати дуже ретельно тавра – як державні пробірні, так і іменні. Нерідко пробірне тавро виявляється саме фальшивкою, тоді як іменне – відбитком з оригінального бойка.